Еменд капс. комбі-уп. №3

Склад діюча речовина: aprepitant; 1 капсула містить 80 мг або 125 мг апрепітанту; допоміжні речовини: сахароза, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, натрію лаурилсульфат. Оболонка капсули – желатин, титану діоксид (Е 171). Оболонка капсули по 125 мг містить також оксид заліза червоний (Е 172) та оксид заліза жовтий (Е 172). Лікарська форма Капсули. Основні фізико-хімічні властивості: капсули по 80 мг: біла непрозора тверда желатинова капсула з «461» і «80 mg», надрукованими радіально чорним чорнилом; капсули по 125 мг: непрозора тверда желатинова капсула з білим корпусом та рожевою кришечкою з «462» і «125 mg», надрукованими радіально чорним чорнилом. Фармакотерапевтична група Засоби, що впливають на травну систему та метаболізм. Протиблювотні засоби та препарати, що усувають нудоту. Інші протиблювотні засоби. Код АТХ А04А D12. Фармакологічні властивості Фармакодинаміка. Апрепітант є селективним антагоністом рецепторів нейрокініну 1 (NK1) з високим ступенем спорідненості з речовиною Р (Р-нейропептид із сімейства тахікінінів) людини. Додаткові скринінгові дослідження показали, що апрепітант був принаймні у 3000 разів селективніший відносно рецепторів NK1 відносно іншого ферменту, переносника іонного каналу і локалізації рецепторів, включаючи допамінові і серотонінові рецептори, які є об’єктами для проведення терапії нудоти і блювання, спричинених хіміотерапією. Антагоністи NK1-рецепторів унаслідок дії на центральну нервову систему гальмують блювотний рефлекс, спричинений цитотоксичними хіміотерапевтичними препаратами, такими як цисплатин. У доклінічних дослідженнях і дослідженнях позитронно-емісійної томографії (ПЕТ) людини із застосуванням апрепітанту було показано, що він проникає в мозок і зв’язується з NK1-рецепторами мозку. Дія апрепітанту на центральну нервову систему досить тривала, він пригнічує гостру та уповільнену фазу блювотного рефлексу, спричиненого цисплатином, і збільшує протиблювотну активність антагоніста 5НТ3-рецепторів ондансетрону і кортикостероїду дексаметазону, направлену проти блювання, спричиненого цисплатином. Фармакокінетика. Абсорбція. Середня абсолютна пероральна біодоступність апрепітанту становить 67 % для капсули 80 мг та 59 % для капсули 125 мг. Середня максимальна плазмова концентрація (Сmax) апрепітанту досягається приблизно через 4 години (tmax). Пероральний прийом капсули зі стандартним сніданком, що становить приблизно 800 кКал, призводить до 40-відсоткового підвищення AUC апрепітанту. Це підвищення вважається таким, що не має клінічної значущості. Фармакокінетика апрепітанту в межах діапазону клінічних доз має нелінійний характер. У здорових дорослих осіб молодого віку підвищення AUC0-∞ було на 26 % більшим, ніж пропорційне до дози, при застосуванні одноразових доз 80 мг та 125 мг після прийому їжі. Після перорального прийому одноразової дози препарату Еменд® 125 мг у день 1-й та 80 мг один раз на добу у дні 2-й та 3-й показник AUC0-24год (середнє ± СВ) становить 19,6 ± 2,5 мкг × год/мл та 21,2 ± 6,3 мкг × год/мл у дні 1-й та 3-й відповідно. Сmax становила 1,6 ± 0,36 мкг/мл та 1,4 ± 0,22 мкг/мл у дні 1-й та 3-й відповідно. Розподіл. Апрепітант активно, в середньому на 97 %, зв’язується з білками плазми крові. Середня геометрична величина уявного об’єму розподілу при стаціонарному стані (Vdss) у людини становить майже 66 л. Метаболізм. Апрепітант підлягає екстенсивному метаболізму. У здорових молодих добровольців апрепітант становить близько 19 % радіоактивності у плазмі крові протягом 72 годин після разового внутрішньовенного введення 100 мг [14С]-фосапрепітанту (попередника апрепітанту), що вказує на наявність метаболітів у плазмі. Дванадцять метаболітів апрепітанту ідентифіковані у плазмі крові людини. Метаболізм апрепітанту відбувається насамперед шляхом окислення в морфоліновому кільці і його бокових ланцюгах, а метаболіти, які виникали у результаті цього, володіли лише слабкою активністю. Дослідження in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що більшою часткою апрепітант метаболізується CYP3A4 при незначній потенційній участі CYP1A2 та CYP2С19. Виведення. Апрепітант не виводиться незміненим із сечею. Метаболіти виводяться з сечею та з жовчю у калові маси. Після одноразового внутрішньовенного введення дози 100 мг [14С]-фосапрепітанту (попередника апрепітанту) здоровим добровольцям 57 % радіоактивності виявлялося у сечі та 45 % – у калових масах. Плазмовий кліренс апрепітанту має дозозалежний характер, знижуючись при підвищенні дози, та становить приблизно від 60 до 72 мл/хв в межах доз терапевтичного діапазону. Кінцевий період напіввиведення знаходиться в діапазоні приблизно від 9 до 13 годин. Фармакокінетика в окремих групах Літній вік. Після перорального застосування апрепітанту в разовій дозі 125 мг у день 1-й і по 80 мг 1 раз на добу з дня 2-го по 5-й показник AUC0-24г апрепітанту був на 21 % вищим в день 1-й і на 36 % вищим на день 5-й у пацієнтів літнього віку (≥ 65 років) порівняно з молодшими дорослими. Показник Cmax був на 10 % вищим в день 1-й і на 24 % вищим на день 5-й у пацієнтів літнього віку порівняно з молодшими дорослими. Такі відмінності не розглядаються як клінічно значущі. Немає необхідності в корекції дози препарату Еменд® для пацієнтів літнього віку. Стать. Після перорального застосування препарату Еменд® у разовій дозі 125 мг показник Cmax апрепітанту на 16 % вищий у жінок, ніж у чоловіків. Період напіввиведення апрепітанту на 25 % нижчий у жінок, ніж у чоловіків, а показник Tmax досягається приблизно за однаковий час. Такі відмінності не розглядаються як клінічно значущі. Немає необхідності в корекції дози препарату Еменд® залежно від статі пацієнта. Порушення функції печінки. Порушення функції печінки легкого ступеня (клас А за шкалою Чайлда – П’ю) не чинить клінічно значущого впливу на фармакокінетику апрепітанту; для таких пацієнтів коригувати дозу не потрібно. Із наявних даних не можна зробити висновків щодо впливу порушення функції печінки середнього ступеня тяжкості (клас В за шкалою Чайлда – П’ю) на фармакокінетику апрепітанту. Немає клінічних або фармакокінетичних даних відносно пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (клас С за шкалою Чайлда – П’ю). Порушення функції нирок. Апрепітант у разовій дозі 240 мг призначали пацієнтам з тяжкою формою порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) і пацієнтам з термінальною стадією захворювання нирок, які потребували гемодіалізу. У пацієнтів з тяжкою формою порушення функції нирок показник AUС0-¥ загального апрепітанту (не зв’язаного і зв’язаного з білками) зменшився на 21 %, а Сmax зменшився на 32 %, порівняно з показниками у здорових добровольців. У пацієнтів із термінальною стадією захворювання нирок, яким проводився гемодіаліз, AUС0-¥ загального апрепітанту зменшився на 42 %, а Сmax – на 32 %. Внаслідок невеликого зниження зв’язування апрепітанту з білками плазми у звʼязку із захворюванням нирок показник AUС фармакологічно активного незв’язаного апрепітанту не змінювався значною мірою у пацієнтів з порушеннями функції нирок порівняно зі здоровими добровольцями. Гемодіаліз, який проводився через 4 або 48 годин після прийому препарату, значною мірою не впливав на фармакокінетику апрепітанту; менше 0,2 % дози виводилося з діалізатом. Немає необхідності змінювати режим дозування препарату Еменд® для пацієнтів з порушенням функції нирок та пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок, яким проводиться гемодіаліз. Взаємозв'язок між концентрацією та ефектом Дослідження позитронно-емісійної томографії з використанням високоспецифічної мітки NK1-рецепторів, у яких брали участь здорові молоді чоловіки, продемонстрували, що апрепітант проникає в головний мозок і заповнює NK1-рецептори дозозалежно, а також залежно від концентрації у плазмі крові. Концентрації апрепітанту в плазмі крові, які досягаються при триденній схемі застосування апрепітанту, забезпечують 95-відсоткове заповнення NK1-рецепторів головного мозку. Показання У складі комбінованої терапії: профілактика гострої та відстроченої нудоти та блювання, пов’язаних з проведенням протиракової хіміотерапії на основі цисплатину з високим еметогенним ризиком у дорослих; профілактика нудоти та блювання, пов’язаних з використанням протиракової хіміотерапії з помірним еметогенним ризиком у дорослих. Протипоказання Еменд® протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістю до будь-якого компонента препарату. Еменд® не слід застосовувати одночасно з пімозидом, терфенадином, астемізолом і цизапридом.