Тест-система для виявлення антитіл класу IgМ до капсидного антигену вірусу Епштейна-Барр DIA®-EBV-VCA-IgM

Тест-система імуноферментна для виявлення антитіл класу IgМ до капсидного антигену вірусу Епштейна-Барр DIA®-EBV-VCA-IgM

Кількість досліджень - 96 (12х8)

ПРИЗНАЧЕННЯ

Тест-система призначена для аналізу сироватки або плазми крові людини на наявність IgM антитіл до капсидного антигену (VCA) вірусу Епштейна-Барр методом імуноферментного аналізу.

Аналіз може бути проведений як з використанням стандартного обладнання для ІФА, так і в автоматичних імуноферментних аналізаторах відкритого типу.

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ

Вірус Епштейна-Барр (EBV, ВЕБ) є ДНК-вмісним вірусом роду Lymphocryptovirus, родини Herpesviridae, підродини γ-Herpesviridae. Вірус розмножується переважно в В-лімфоцитах, але може інфікувати Т-лімфоцити і епітеліальні клітини. Зараження ВЕБ здійснюється повітряно-крапельним, контактно-побутовим і статевим шляхами, а також парентерально. Більшість людей інфікується ВЕБ в дитинстві до 5 років, що призводить до розвитку безсимптомної або малосимптомної інфекції. У розвинених країнах 85% дорослого населення є серопозитивними щодо ВЕБ. При зниженні імунітету ВЕБ може привести до розвитку інфекційного мононуклеозу, назофарінгіальной карциноми, лімфоми Беркітта, Т-клітинної лімфоми та хвороби Ходжкіна. Крім того, інфікування ВЕБ жінок під час вагітності є надзвичайно небезпечним, оскільки може спричинювати патології ембріонального розвитку і негативно впливати на стан здоров'я новонароджених.

При лабораторній діагностиці ВЕБ застосовують ПЛР, але частіше використовують визначення специфічних антитіл методом імуноферментного аналізу (ІФА), який дозволяє виявити не тільки наявність вірусу, а й стадію захворювання, прогнозувати його розвиток і контролювати ефективність проведеної терапії.

Найбільшу значимість для серодіагностики ВЕБ-інфекції має визначення IgM і IgG до вірусного капсидного антигену (VCA) та IgG до ядерного антигену (EBNA або NA). Анти-VCA IgM продукуються в гострій фазі інфекції і сягають максимуму на 1-2 тижні від початку захворювання. Зазвичай вони циркулюють в організмі протягом 1-3 місяців від прояву симптомів захворювання і потім зникають, але при імунодефіцитах можуть виявлятися у високих титрах більше 3 місяців. Анти-VCA IgG з'являються в крові хворого пізніше, з максимальною продукцією на 3-4 тижні захворювання. Потім їх концентрація поступово знижується і вони, як правило, виявляються в крові інфікованих осіб протягом усього життя. Анти-EBNA IgG починають виявлятися через 1-6 місяців від початку захворювання і зберігаються на досить високому рівні довічно. Їх виявлення свідчить про те, що зараження відбулося не раніше, ніж за 3-4 місяці до обстеження пацієнта. У хворих з імунодефіцитами цей маркер може не визначатися. Одночасне визначення IgG до EBNA і VCA є показником минулої інфекції.

В перші тижні після інфікування ВЕБ в крові виявляються також IgG до раннього антигену (ЕА), які переважно зникають після 3-6 місяців і тільки у 20-30% інфікованих виявляються протягом всього життя, тому цей маркер є менш інформативним. При реактивації ВЕБ-інфекції зростають концентрації IgG до антигенів VCA та EBNA, іноді також до ЕА, виявляється низький рівень IgM до VCA.

DIA^®-EBV-VCA-IgM – тест-система, в основу якої закладено принцип „IgM-захоплення” твердофазного ІФА.

При внесенні в лунки досліджуваних зразків, всі IgM, присутні в зразку, зв’язуються з моноклональними антитілами анти-IgM на твердій фазі, утворюючи комплекси анти-IgM-IgM. На наступному етапі IgM до капсидного антигену ВЕБ виявляють за допомогою VCA антигену ВЕБ, міченого пероксидазою. Після відмивання незв’язаних компонентів в лунки додають розчин проявника. Пероксидазну реакцію зупиняють стоп-реагентом і вимірюють оптичну густину суміші у лунках при довжині хвилі 450/620 нм, яка пропорційна концентрації IgМ до VCA антигену у зразках.