Тест-система імуноферментна для виявлення антитіл класу IgM до Тreponema pallidum DIA®-IgM-SYPH

Тест-система імуноферментна для виявлення антитіл класу IgM до Тreponema pallidum DIA®-IgM-SYPH

Кількість досліджень - 96 (12х8)

ПРИЗНАЧЕННЯ

Тест-система призначена для виявлення IgM антитіл до Тreponema pallidum у сироватці або плазмі крові людини методом імуноферментного аналізу. Може бути використаний для серодіагностики вродженого сифілісу та диференційної діагностики різних стадій цього захворювання.

Аналіз може бути проведений як з використанням стандартного обладнання для ІФА, так і в автоматичних імуноферментних аналізаторах відкритого типу.

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ

Сифіліс – хронічне інфекційне захворювання з різноманітними клінічними проявами, що характеризується періодичністю перебігу. Передача інфекції може відбуватися через пошкоджену шкіру і слизові оболонки, при статевих контактах, трансфузії, від вагітної матері плоду. Збудник сифілісу – Treponema pallidum належить до порядку Spirochaetales, родини Spirochaetaceae. На ранніх стадіях інфекції для збудника характерна типова спіралевідна форма. При прихованій формі захворювання переважають цисти, які вкриті додатковими оболонками і пристосовані до несприятливих умов існування. Під впливом великих доз антибіотиків з'являються L-форми збудника зі зміненою антигенною структурою, які викликають тривалий безсимптомний перебіг захворювання.

Типова схема перебігу інфекції включає інкубаційний період, первинний, вторинний і третинний сифіліс. Через кілька годин після зараження трепонеми з ділянки проникнення переправляються в регіональні лімфовузли і потім розповсюджуються в різні органи і тканини. Через 2-6 тижнів після інфікування на місці інокуляції розвивається щільна папула – твердий шанкр. Іншим характерним симптомом первинного сифілісу є регіонарний лімфоденіт. На стадії вторинного сифілісу відбувається розмноження і поширення спірохет у всіх органах і тканинах, приводячи до дисемінації захворювання, яка триває від 6 тижнів до 6 місяців. У даний період з'являються характерні генералізовані висипання на шкірі і слизових оболонках. При відсутності лікування у пацієнтів через 3-6 років розвивається третинна стадія сифілісу. У цей період збудник вражає нервову тканину, кістки, внутрішні органи та серцево-судинну систему. Звичайно стадійний перебіг сифілісу відзначається у значної кількості хворих. Однак можуть спостерігатися відхилення, пов'язані з особливостями імунітету хворих. Інфекція з моменту зараження може протікати безсимптомно. Після первинної або вторинної стадій захворювання може переходити в прихований сифіліс, який може тривати багато років. Якщо за вторинною стадією наступає латентний період, то може відбуватися рецидив інфекції. При діагностиці сифілісу використовують зазвичай серологічні методи, які дозволяють виявляти специфічні антитіла до збудника на всіх стадіях захворювання. Серед даних методів в лабораторній практиці частіше застосовують імуноферментні тест-системи, оскільки рекомбінантні білки, що використовуються в них, дозволяють не тільки досягти високої чутливості, але й уникнути хибнопозитивних результатів, пов'язаних з кардіоліпіновим антигеном, на основі якого виготовляються інші трепонемні тести. У діагностичних тест-системах використовують рекомбінантні аналоги найбільш імуногенних ліпопротеїнів Treponema pallidum – р15, р17, р41, р47. Білок р17 викликає найбільш активну продукцію специфічних антитіл, особливо на стадії вторинного сифілісу. Антитіла до білків р15 і р47 дозволяють діагностувати первинний і уроджений сифіліс. Білок р41 значно підвищує чутливість діагностичних тест -систем.

Специфічні антитіла виявляються на стадії первинного сифілісу при появі твердого шанкра. Імуноглобуліни класу M до T.pallidum виявляються з 2 тижня захворювання, досягають максимального рівня на 6-9 тижні і з'являються при рецидивах і реінфекції. Специфічні M є індикатором інфекційного процесу і тривала їх персистенція вказує на збереження вогнищ інфекції та циркуляції збудника в організмі. При діагностуванні раннього вродженого сифілісу IgM до T.pallidum є основним підтверджуючим маркером інфекції, оскільки імуноглобуліни даного класу не проходять через плаценту матері. Зараження плоду може відбуватися з 10 тижня вагітності, але частіше – з 4-5 місяця. Збудник проникає в організм плода через пупкову вену і лімфовузли пуповини, вражаючи внутрішні органи, кісткову і нервову системи. Однак, у 40% дітей клінічні симптоми вродженого сифілісу з'являються в більш пізні терміни. У період прихованого сифілісу у новонародженого IgM до T.pallidum є основним індикатором інфекції. При природженому сифілісі специфічні IgM зберігаються в організмі дитини зазвичай протягом 4-6 місяців.