Тест-система імуноферментна для виявлення антитіл до Тreponema pallidum DIA®-SYPH

Тест-система імуноферментна для виявлення антитіл до Тreponema pallidum DIA®-SYPH

Кількість досліджень - 96 (12х8),  192 (12х16), 480 (15х32)

ПРИЗНАЧЕННЯ

Тест-система призначена для виявлення сумарних (IgG, IgM, IgА) антитіл до Treponema pallidum в сироватці або плазмі крові людини методом імуноферментного аналізу в тому числі на ранніх етапах інфекції.

Аналіз може бути проведений як з використанням стандартного обладнання для ІФА, так і в автоматичних імуноферментних аналізаторах відкритого типу.

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ

Сифіліс – хронічне інфекційне захворювання з різноманітними клінічними проявами, що характеризується періодичністю перебігу. Передача інфекції може відбуватися через пошкоджену шкіру і слизові оболонки, при статевих контактах, трансфузії, від вагітної матері плоду .

Збудник сифілісу – Treponema pallidum належить до порядку Spirochaetales, родини Spirochaetaceae. На ранніх стадіях інфекції для збудника характерна типова спіралевідна форма. При прихованій формі захворювання переважають цисти, які вкриті додатковими оболонками і пристосовані до несприятливих умов існування. Під впливом великих доз антибіотиків з'являються L-форми збудника зі зміненою антигенною структурою, які викликають тривалий безсимптомний перебіг захворювання.

Типова схема перебігу інфекції включає інкубаційний період, первинний, вторинний і третинний сифіліс. Через 2-6 тижнів після інфікування на місці інокуляції розвивається щільна папула – твердий шанкр. Іншим характерним симптомом первинного сифілісу є регіонарний лімфоденіт. На стадії вторинного сифілісу відбувається розмноження і поширення спірохет у всіх органах і тканинах, приводячи до дисемінації захворювання, яка триває від 6 тижнів до 6 місяців. У даний період з'являються характерні генералізовані висипання на шкірі і слизових оболонках. При відсутності лікування у пацієнтів через 3-6 років розвивається третинна стадія сифілісу. У цей період збудник вражає нервову тканину, кістки, внутрішні органи та серцево-судинну систему.

Стадійний перебіг сифілісу відзначається у значної кількості хворих, але можуть спостерігатися відхилення, пов'язані з особливостями імунітету хворих. Інфекція з моменту зараження може протікати безсимптомно. Після первинної або вторинної стадії може розвитися прихований сифіліс, який може тривати багато років. Якщо за вторинною стадією наступає латентний період, то може бути рецидив інфекції.

При діагностиці сифілісу використовують зазвичай серологічні методи, які дозволяють визначати специфічні антитіла до збудника на всіх стадіях захворювання. Серед даних методів в лабораторній практиці частіше застосовують імуноферментні тест-системи, оскільки рекомбінантні білки, що використовуються в них, дозволяють не тільки досягти високої чутливості, але й уникнути хибнопозитивних результатів, пов'язаних з кардіоліпіновим антигеном, на основі якого виготовляються інші трепонемні тести. У діагностичних тест-системах використовують рекомбінантні аналоги найбільш імуногенних ліпопротеїнів T.pallidum – р15, р17, р41, р47. Білок р17 викликає найбільш активну продукцію специфічних антитіл, особливо на стадії вторинного сифілісу. Антитіла до білків р15 і р47 дозволяють діагностувати первинний і уроджений сифіліс. Білок р41 значно підвищує чутливість діагностичних тест -систем.

Специфічні антитіла виявляються на стадії первинного сифілісу при появі твердого шанкра. Імуноглобуліни класу M до T. pallidum виявляються з 2 тижня захворювання, досягаючи максимального рівня на 6-9 тижні, і з'являються при рецидивах захворювання і реінфекції. Персистенція IgM у новонароджених є підтверджуючим маркером вродженого сифілісу. Специфічні IgG виявляються на 4 тижні після інфікування. Після адекватно проведеного лікування їх рівень знижується, але у деяких перехворівших вони можуть зберігатися в організмі досить тривалий час.