Тест-система імуноферментна для виявлення IgG та IgM-антитіл до корового білку вірусу гепатиту B DIA®-HBcore

Тест-система імуноферментна для виявлення IgG та IgM-антитіл до корового білку вірусу гепатиту B DIA®-HBcore

Кількість досліджень - 96 (12х8),  192 (12х16)

ПРИЗНАЧЕННЯ

Тест-система призначена для аналізу сироватки або плазми крові людини на наявність IgG та IgM антитіл до корового антигену вірусу гепатиту В (HBcAg) методом імуноферментного аналізу. Аналіз може бути проведений як з використанням стандартного обладнання для ІФА, так і в автоматичних імуноферментних аналізаторах відкритого типу.

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ

Гепатит В – гостре або хронічне захворювання печінки, що протікає у різних клініко-морфологічних варіантах: від безсимптомних форм до злоякісних (цироз печінки, гепатоцелюлярна карцинома). Збудником є ДНК-вмісній вірус -  Hepatitis B Virus (HBV), який відноситься до родини Hepadnaviridae. Основні шляхи передачі збудника – парентеральний, побутовий, статевий, від матері до плоду.

Вірус гепатиту В складається з нуклеокапсида і ліпопротеїнової оболонки. Нуклеокапсид проникає в ядро гепатоцита, а зовнішня оболонка вірусу залишається в цитоплазмі інфікованої клітини. Нуклеокапсид містить ДНК вірусу і білки, основні з яких – серцевинний HBcAg і локалізований поруч з ним HBeAg. На зовнішній оболонці вірусу розташовані білки - HBsAg, pre-Sl і pre-S2, які грають ключову роль у механізмі взаємодії HBV з гепатоцитами. Виділено 8 генотипів HBV: від А до Н. У країнах Європи, Росії та Україні переважає генотип D. За поєднанням антигенних детермінант HBsAg розрізняють його субтипи, з них 10 основних: ayw1, ayw2, ayw3, ayw4, ayr, adw2, ady4, adr, adrq +, adrq- та 5 більш рідкісних: awr, adwr, adyw, adyr, adywr. В Європі переважає HBsAg субтип adw, в Росії і Україні – ayw2 та  ayw3, рідше зустрічаються субтипи adw2 та  adrq +.

Інкубаційний період гепатиту B складає в середньому 12 тижнів, але може коливатися в межах від 2 до 6 місяців. Інфекційний процес починається з моменту потрапляння вірусу в кров і печінку, у клітинах якої він розмножується (прихована фаза). При досягненні певної концентрації вірусу в печінці розвивається гострий гепатит В. Діагностувати гострий гепатит В тільки на підставі клінічних симптомів важко, оскільки у 60% інфікованих захворювання протікає безсимптомно, у легкій безжовтяничній формі. У зв'язку з цим алгоритм обстеження на гепатит В включає обов'язкову діагностику крові пацієнтів на специфічні маркери HBV, зокрема HBsAg і антитіла до білку HBcAg. Комплексне визначення даних маркерів відображає вірусну реплікацію, дозволяє встановити стадію захворювання і прогнозувати його подальший розвиток.

Розташування HBcAg в ядрі вірусу обумовлює його високу імуногенність та ранню появу антитіл до даного маркеру. IgM до HBcAg з'являються в крові до клінічних проявів гепатиту і піку підвищення АлАТ, через 1-2 тижні після HBsAg і циркулюють в організмі протягом 6-12 місяців. Імуноглобуліни класу G до HBcAg з'являються практично в ті ж терміни з максимальними титрами через 5-6 місяців і циркулюють в крові довічно, що є надійним маркером паст-інфекції. У 10% хворих, у яких виявляються IgG до HBcAg, специфічні антитіла до інших антигенів HBV не визначаються. Це може бути при слабкій експресії HBsAg, що характерно для мікст-гепатитів, коли антитіла до HBsAg зазвичай відсутні. На стадії захворювання, коли HBsAg зникає з циркуляції (фаза «вікна»), а антитіла до нього ще не з’явились, імуноглобуліни до HBcAg можуть бути єдиним маркером перенесеного гепатиту В.

Для визначення HBcAg в крові зазвичай використовують діагностичні імуноферментні тест-системи через їх високу чутливість, специфічність і можливість проведення масових обстежень.