Рік 794. Попіл Ліндісфарна ще не охолов, а над Британією знову згущуються тіні. Хто володіє морем — володіє долею, і король Нортумбрії мусить прийняти правила «північних вовків», довіривши долю берегів Рунольфу людині з півночі, у вірності якого сумнівається. Поруч із ним — Гунлаф, колишній монах, який вже пізнав смак крові, але ще не забув силу молитви. У небезпечній мандрівці «шляхом китів», Гунлаф знову балансує на лезі: між святим обов’язком перед королем і темним покликом Рунольфа,