Dadaism

Emerging amid the brutality of World War I, the revolutionary Dada movement took disgust with the establishment as its starting point. From 1916 until the mid-1920s, artists in Zurich, Cologne, Hanover, Paris, and New York launched a radical assault on the politics, social values, and cultural conformity which they regarded as complicit in the devastating conflict.Dada artists shared no distinct style but rather a common wish to upturn societal structures as much as artistic standards and to replace logic and reason with the absurd, chaotic, and unpredictable. Their practice encompassed experimental theater, games, guttural sound-making, collage, photomontage, chance-based procedures, and the “readymade,” most notoriously Marcel Duchamp’s urinal, Fountain (1917). Throughout, the Dadaists considered the visual appearance of their work secondary to the ideas and critiques it expressed. In this sense, Dada may be seen as a fundamental precursor to conceptual art.With a selection of key works from some of the most famous proponents of Dada such as Tristan Tzara, Marcel Duchamp, Hannah Hoch, Kurt Schwitters, Francis Picabia, and Man Ray, this book introduces this urgent, subversive, and determined 20th-century movement and its lasting influence on modern art. Зникле на тлі жорстокості Першої світової війни революційний рух дадаїзм зробило відразу до наявного ладу своїм початком. З 1916 року й до середини 1920-х художників у 53: 23, 25, 25, 27, 27, 27, 27, 27, 27, 27, 27, 27, 27 мм, 27 мм, 27 мм, 4 шт., 4 шт., 4 шт. У дадаїстів не було єдиного стилю, їх об'єднувало лише загальне прагнення перевернути соціальні структури не менше, ніж художні стандарти, і замінити логіку та розум конструкцією, хаосом і непередбачуваністю. Їхня практика містить у собі експериментальний театр, ігри, гортанні звуки, колаж, фотомонтаж, методи випадковості та «реді-мейд», найбільш скандальний приклад якого — пісуар Марселя Дюшана Фонтан (1917). Водночас візуальний вигляд роботи вважався другорядним, порівнюючи з ідеями та критикою, які вона виражала. У цьому сенсі дадаїзм можна вважати основним попередником концептуального мистецтва. З добіркою ключових творів відомих представників дадаизму, як-от Тристан Тцара, Марсель Дюшан, Ханна Хих, Курт Швіттерс, Франсіс Пікабія і Ман Рей, ця книга знайомить із цим гострим, руйнівним і рішучим рухом XX століття і його довготривалим впливом на сучасне мистецтво.