На дні

Максим Гіркий — одна з ключових фігур літературного рубежу XIX-XX століть і радянської літератури, письменник, публіцист і громадський діяч. Основа методу соціалістичного реалізму. Першими своїми оповіданнями Гіркий, одержимий мрією про "їхих людей", ввів у російську літературу образ напівреального, напівоббиваного благородного боська, який уже до 1902 року мутував у мешканцями ночлегки. П'єса "На дні", безсумнівно, одна з вершин гіркої творчості. Основна тема п'єси "На дні" — правда й фальш. У п'єсі протистойно старих чоловіків Лука зі своїми тихими та вічноми істинами та громогладний резонер Сатин, який, згідно з марксиською критикою, уособлює собою пробудження пролетарської свідомості. Всю свою творчу біографію, подібно до "лукавому Луку", сам Гіркий намагався "навіяти людству сон золотий" — "мрія про соціалістичну революцію як панацеї від усіх людських мук" (В.Ходасевич). І навіть власні "Несвочасні думки", здавалося, не відрізали його. Крім п'єси "На дні" до цього видання включено п'єсу "Мещане", а також есе В.Ходасевича "Гіркий".