Флотатор

Флотатор — це установка для інтенсивної очистки стоків, що працює за принципом розділення фаз «рідина – тверді тіла/жири» шляхом підйому забруднень на поверхню.
Етапи технологічного циклу:

1. Сатурація (Насичення): Робочий розчин (рециркулят) змішується з повітрям у сатураторі під тиском 4–6 бар. Повітря розчиняється у воді до стану перенасичення.
2. Редукція тиску та кавітація: При вході у флотаційну камеру тиск різко падає до атмосферного. Це спричиняє вивільнення розчиненого повітря у вигляді хмари мікробульбашок діаметром 20–50 мкм.
3. Адгезія та флокуляція: Мікробульбашки стикаються з частинками жиру та білковими пластівцями (флокулами). Завдяки гідрофобному зв’язку бульбашки «прилипають» до забруднень, знижуючи їхню питому щільність.
4. Сепарація шламу: Забруднення спливають, утворюючи стійкий шар флотошламу. Автоматизований скребковий механізм видаляє цей шар у шламоприймач, а очищена вода відводиться через нижні патрубки.

• Видалення емульсій: Тільки флотація здатна ефективно вилучати нерозчинні жири та олії, які «забивають» біологічні очисні споруди.
• Зниження ХСК/БСК: Видалення органічного навантаження на стадії флотації зменшує витрати на подальшу аерацію в 2–3 рази.
• Густина осаду: Отриманий флотошлам має меншу вологість, ніж осад у відстійниках, що полегшує його подальше зневоднення та утилізацію.