Вольф Сергій. Де ти, маленький `Птиль'

Антивоєнний фантастичний роман, дія якого відбувається на Землі та в космосі. Автора хвилюють проблеми справедливості, добросидства та розуміння. Сергій Євгеньєвич Вольф (справжнє прізвище Вольф-Ізраель; 8 серпня 1935, Ленінград — 15 вересня 2005, Санкт-Петербург, Насичений на Богословському цвинтарі Санкт-Петербурга) — російський поет і прозаїк. Син видатного віолончелиста Євгенія Вольф-Ісраеля. Наприкінці 1950-х і всередині 1960-х брав участь у неофіціальному літературному житті Ленінграда, був близький до кола Валерія Попуха й Андрея Бітова та користувався певною популярністю як автор іронічних віршів, особливо мініатюр. У цей же час починає виступати як прозаїк: деякий час ходіння в самоздаті мали розповіді Вольфа, що тяжіють до аскетичної, наступної за Хемінгуеєм манері, що згодом зрушилася в сторону більш агресивного світовидіння. Одночасно публікував прозу для підлітків і юних людей, як дитячий письменник закінчив Найвищі літературні курси; випустив 18 книг, що вирізняються тонким психологізмом і неповноцінною основною масою радянської дитячої літератури стилістичною відточністю. 1970-х знову звернулися до поезії, істотно змінивши творчу манеру: пізні вірші Вольфа своїм натурфілософським складом розвивають лінію Нікола Заболоцького. Літературна лестимізація як поета та прозаїка для дорослих відбулася в пострадські роки. 1997 отримав премію журналу "Зірка" за два цикли віршів.