Гліцерин

Гліцерин (1,2,3-триоксипропан) - HOCH2CH(OH)-CH2OH. Найпростіший представник тритомних спиртів.

Легко утворюється при гідролізі природних жирів і олій (тригліцеридів), вперше був отриманий Карлом Шееле в 1779 при омиленні жирів.

Гліцерин - безбарвна в'язка рідина, необмежено розчинна у воді. Солодка на смак, тому й одержав свою назву (глікос — солодкий). Хімічні властивості типові для багатоатомних спиртів. Взаємодія гліцерину з галогеноводнями чи галогенідами фосфору веде до утворення моно- та дигалогенгідринів.

Гліцерин етерефікується карбоновими та мінеральними кислотами з утворенням відповідних ефірів. Так, з азотною кислотою утворює тринітрат - нітрогліцерин (отриманий в 1847 р. Асканіо Собреро), що використовується в даний час у виробництві бездимних порохів.

Ефіри гліцерину та вищих карбонових кислот – жири та ліпіди є важливими метаболітами, важливе біологічне значення грають також фосфоліпіди – змішані гліцериди фосфорної та карбонових кислот.

Гліцерин використовується у виробництві кондитерських виробів, лікарських засобів, косметичних засобів, фарб, вибухових речовин і т.д. У харчовій промисловості (фарм. якості) його додають у торти та цукерки для поліпшення консистенції, а в цукрову глазур для попередження кристалізації цукру.

Використовують його також як розчинник для витяжок, ароматизаторів та харчових барвників. В анестетиках, протикашльових засобах, мікстурах і настойках гліцерин застосовують через його в'язкість, а в косметичних засобах, полоскання, лосьйони, супозиторії (медичні свічки) і зубні пасти для уповільнення висихання.

З двоосновними кислотами гліцерин реагує з утворенням алкідних смол, що застосовуються у виробництві покриттів та фарб. З сумішшю, що нітрує (суміш димчатої азотної та концентрованої сірчаної кислот) він взаємодіє, утворюючи нітрогліцерин — вибуховий компонент динаміту і кордиту.

Гліцерин використовують при заготівлі тютюну (для збереження листя вологим), як антифриз. Також його застосовують як мастило і як пластифікатор целофану та інших пластиків. Додають у клеї та інші сполучні матеріали для запобігання їх надто швидкому висиханню.

У медицині застосовують також як захисне середовище для заморожування еритроцитів, рогівки ока та інших живих тканин. Гліцерин зазвичай одержують як побічний продукт при виробництві мила. У 1938 р. був розроблений метод синтезу гліцерину з пропілену; цим шляхом виробляють значну частину.